В село із лісу Вовк забіг…
Не думайте, що в гості, братця!
Ні, в гості Вовк не забіжить;
А він прибіг, щоб де-небудь сховаться;
Проклятий люд з собаками настиг…
І рад би Вовк в які ворота вскочить,
Та лишенько йому,— куди не поглядить —
Усюди Вовченька недоленька морочить,-
Хоч сядь та й плач;
Ворота, як на те ж, кругом усі заперті,
А дуже Вовкові не хочеться умерти
(Бо ще він не нажився, бач!),
А гірше од людей — од видимої смерті…
Коли глядить —
На загороді Кіт сидить,
На сонечку мурликає-дрімає.
Підскочив Вовк і до Кота мовляє:
— Котусю-братику! Скажіть мені скоріше,
Хто із хазяїнів отут усіх добріше?
Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав
На сей недобрий час. Я б у пригоді став!.
Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.
Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.
— Проси мерщій Степана,
Він добрий чоловік,— Кіт Вовкові сказав.
— Так у його я вкрав барана.
— Ну, так навідайсь до Дем’яна.
— Е, і Дем’яна я боюсь: Як тільки навернусь,
Він і згадає поросятко.
— Біжи ж, аж ген живе Трохим!
— Трохим? Боюсь зійтися з ним:
З весни ще злий він за ягнятко!
— Погано ж!. Ну… а чи не прийме Клим?
— Ох, братику! Теля я в його звів!
— Так ти, бачу, усім тут добре надоїв,-
Кіт Вовкові сказав,-
Чого ж ти, братику, сюди і забігав?
Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!
1853.
Байка Леоніда Глібова “Вовк і Кіт” — це коротка алегорична історія, що висвітлює важливі моральні уроки, зокрема про справедливість, відповідальність та наслідки поганих вчинків.
Сюжетна лінія. Вовк, який рятується від людей і собак, забігає в село, шукаючи прихистку. В пошуках допомоги він звертається до Кота, який дрімає на загороді. Вовк просить поради, хто з хазяїнів може його заховати. Кіт пропонує декілька варіантів, але кожного разу Вовк зізнається, що той чи інший господар навряд чи допоможе йому через те, що він колись їм нашкодив: украв барана, поросятко, ягнятко або теля. Таким чином, Вовк виявляється у відчаї — немає жодної людини, яка б захотіла прихистити його. У підсумку Кіт підсумовує ситуацію, вказуючи, що Вовк сам винен у своїй біді: “Що, братику, посіяв, те й пожни!”
Мораль. Основна мораль цієї байки полягає в тому, що кожен повинен нести відповідальність за свої дії. Якщо людина (або персонаж, як Вовк) чинить зло, рано чи пізно воно повернеться до неї. Вовк, який завжди шкодив іншим, не може розраховувати на допомогу, коли сам опиняється в небезпеці. Глібов демонструє, що життя — це ланцюг взаємних дій і наслідків: “Що посієш, те й пожнеш”.
Персонажі. Вовк — символ зла, хитрості і безкарності. Він звик брати, не думаючи про наслідки. Його недолуга спроба знайти порятунок серед тих, кому він завдав шкоди, вказує на його нерозуміння, що все має свою ціну. Кіт, з іншого боку, мудрий і спокійний, він представляє голос розуму і справедливості, який нагадує про невідворотність покарання.
Алегорія і соціальна критика. Байка також має алегоричний зміст, який можна інтерпретувати як критику соціальної несправедливості. Вовк — уособлення тих, хто звик жити за рахунок інших, не дбаючи про наслідки, і не очікує, що колись йому доведеться відповідати за свої вчинки. Кіт виступає в ролі морального судді, який нагадує про непорушність законів моралі.
Таким чином, байка “Вовк і Кіт” не лише розважає, але й навчає. Вона закликає до відповідальності, нагадує, що будь-які вчинки мають свої наслідки, і що зло, яке було скоєно, повернеться до того, хто його здійснив.