Пісня «Вербовая дощечка»

Пісня «Вербовая дощечка» належить до спадку народних пісень Галичини, що співались весною. Твір особливий передусім тим, що базується на однойменній грі, яку також ще називали «Жук». Саме звідти перекочував мотив переходу юної дівчини з дівоцтва до життя в шлюбі з чоловіком. Співаючи цю пісню, інші дівчата немов проводжали свою подругу у доросле життя, даючи їй благословення, в той час як сам твір поєднує побутові, міфічні та ліричні мотиви воєдино. Це дозволяє йому бути зрозумілим навіть сьогоденному читачеві, оповідаючи про важливі як для тодішньої, так і для сучасної людини речі.

Вербовая дощечка, про яку співають дівчата в творі, відсилає до вищезгаданої гри. Так називався місток, що утворювався з двох рядів дівчат, які стояли одна навпроти одної, витягнувши руки. Таким чином вони утворювали ніби плеяду з гілок верби, поміж яких мала метафорично йти молода дівчина у доросле життя. Про цю пісню неможливо говорити окремо, відкидаючи весь культурний контекст Галичини, що був багатий на схожі ліричні твори. Через них демонструвався життєвий шлях людини. Що важливо, пісня виконувалась під час красивого танку, який сьогодні теж є частиною культурної спадщини України.

Беззаперечним є те, що твір належить до веснянок, відтворюючи природу краси, що співіснує з людиною на протязі всього її життя. Як і інші твори жанру, цей намагається розповісти читачеві непросту історію. Про це говорять навіть фольклористи та літературознавці, зокрема Олександр Потебня, що стверджував, ніби пісня говорить саме про дощечку з верби, а не її метафоричне уособлення. Але зрештою це не відкидає тієї мистецької краси твору, що складається з прекрасного ліричного слова, підкріпленого епітетами та порівняннями, на яких будуються всі образи.