Вірш «Васильки» Володимир Сосюра

Читати онлайн вірш «Васильки» Володимира Сосюри українською мовою

Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

1939

Аналіз вірша «Васильки» Володимира Сосюри українською мовою (паспорт твору)

Популярні запитання зі шкільної програми:

Що навчає цінувати вірш “Васильки”?

Час швидко минає, як і минає життя людини. Але вірш вчить цінувати найголовніше – щирі почуття, любов до своєї половинки. Поле так само цвістиме синіми васильками, але двох закоханих, можливо, вже не буде, але йтимуть по полю ті, у кого такі ж блакитні очі – їхні діти. А діти – це результат справжнього кохання.

Які почуття описує Сосюра у вірші “Васильки”?

Автор у своєму вірші описує те, що переживають двоє закоханих сердець. Це почуття повністю захоплює і пробуджує лише дуже сильні та позитивні емоції.

Кому присвячений вірш “Васильки”?

Автор написав цей вірш, коли йому було вже за 40. Причому зробив він це разом із своєю дружиною Марією Гаврилівною. Сам він це підкреслював, а тому стає ясно, що цей твір про кохання – сильне, яке пройшло через роки і безліч випробувань і вже не боїться нічого. А також вірш про щастя людини, яка пізнала силу справжнього кохання.

**************************

Вірш «Васильки» Володимир Сосюра написав у 1939 році, надихнувшись народною піснею з однойменною назвою. Це спроба автора порозмірковувати про життя та його вічну красу, а також про кохання, яке робить закоханих людей щасливими. І саме у коханні поет бачить справжній сенс життя кожної людини. Коли хтось закоханий, він починає бачити світ трохи інакше, бо серце, сповнене щирих почуттів, сприймає все навколо таким прекрасним і дивовижним.

Ліричний герой у творі говорить про свою кохану з ніжністю, і порівнює її очі з синіми квітами васильками. Цікаво, що зазвичай цей колір сприймається як холодний, але поет про нього говорить так, що він наповнюється теплом і світлом. Природа займає важливе місце у вірші, і про неї поет говорить з особливим почуттям. Вона разом з ліричним героєм проживає ті ж емоції, що й він, тобто радість і смуток.

Природа у цьому творі описується як одухотворена істота, яка стає другом для героя, особливо у той час, коли він починає розмірковувати про людське життя і про те, що воно не може бути вічним. Але цікаво, що такі роздуми у ліричного героя не викликають смутку чи інших негативних емоції. Він просто розуміє, що такий закон природи, тому одні життя завершуються, а інші починаються, одні покоління йдуть, а інші приходять їм на зміну.

Та все ж є те, що залишається незмінним крізь віки – це краса щирих почуттів, душевне тепло і та радість, яку людина може відчути, коли єднається з природою. Важливо, що твір не звучить печальним чи песимістичним через те, що герой розмірковує про завершення життя, про його недовговічність. Так, він філософський у своїй основі, але при цьому оптимістичний і життєлюбний. Читаючи його, хочеться жити, діяти, кохати, не втрачаючи жодної хвилини марно

Серед художніх засобів, які використовує автор, можна побачити порівняння, повтори, епітети, метафори та цікаві художні паралелізми. Написано вірш у народнопісенному «форматі».

Слухати читання вірша «Васильки» Володимира Сосюри онлайн

Вам також можуть сподобатися ці твори:

Додати відгук на вірш «Васильки» Володимира Сосюри

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *