Вірш «Українське Альфреско» Ліна Костенко

Вірш «Українське Альфреско» Ліни Костенко, що увійшов до збірки «Сад нетанучих скульптур» – філософічний та трагічний в своїй суті твір, що водночас змушує замислитись кожного з читачів над глибинним сенсом життя. Письменниця, творчість якої ознаменувала українську течію модернізму, закладає в свій ліричний твір не один шар, що дозволяє різним читачам вловлювати різні сенси, що мались авторкою на увазі. Читаючи текст, невідомо, що достеменно трапилось та що є причиною нещастя старого подружжя, яке живе в селі серед мальовничого та красивого, що їх оточує. Але Костенко дає зрозуміти, що справа в розриві поколінь.

Використаний авторкою ямб в римуванні тексту, що складається з чотирьох строф, потрібний для того, аби в читача склалась ілюзія казковості всього, що відбувається в рядках твору. Це є саме ілюзією, адже за гармонією, красою та мальовничістю українського села та його мешканців ховається драма того, що старе подружжя живе саме.

Страх самотньої старості, який для героїв є реальністю, різко контрастує з тим, про що пише Костенко на початку. Садок зі стиглими ягодами починає грати сумними барвами. До кінця залишається невідомим, що ж стало причиною самотності, проте вона починає відчуватись у всьому.

Письменниця використовує багато образів для того, аби показати, чому її герої нещасні, проте саме дід та баба – літні люди, що живуть серед красивої природи, є головними поміж інших. Вони сумні, адже найбільшим щастям для людини в селі є її діти, що продовжують довгу стежинку поколінь. І коли люди не мають дітей, це стає для них найбільшим відчаєм. Разом з тим головна думка підкреслюється великою кількістю архетипів, що символізують собою українську культуру. Вони підкреслюють зв’язок між старшими та молодшими, який у головних героїв розірваний.

Слухати читання вірша «Українське Альфреско» Ліни Костенко онлайн