(уривок із поеми-послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”)
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима.
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали?
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє. ….
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Вірш “Учітесь, читайте” є частиною поеми-послання Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”. Цей уривок яскраво виражає основні мотиви творчості поета — заклик до самоусвідомлення, знання та єдності.
Шевченко звертається до своїх сучасників із закликом вчитися, набиратися знань як власної культури, так і чужої. Рядки “Учітесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь” закликають українців не відмовлятися від свого коріння, шанувати свою історію та традиції, але при цьому бути відкритими до нових ідей і культурних впливів. Цей меседж особливо актуальний на той час, коли українська культура зазнавала утисків, а народ часто опинявся під впливом імперських ідей.
Окрім освіти та самоусвідомлення, Шевченко говорить про наслідки відмови від свого минулого та рідної культури. Він попереджає, що той, хто забуває “матір”, буде відкинутий як богом, так і своїми нащадками: “Того діти цураються, / В хату не пускають”. Тут Шевченко апелює до морального обов’язку кожного українця — не забувати свої корені, шанувати своїх предків і культуру.
Особливо виразно у вірші звучить мотив історичної пам’яті. Шевченко згадує про страждання дідів, їхню боротьбу та тяжкі випробування, що стали частиною історії України. Він закликає не забувати цих важких подій, але в той же час мріє про відродження “доброї слави” України. У рядках “І забудеться срамотна / Давняя година, / І оживе добра слава, / Слава України” поет висловлює надію на те, що колись прийде час відродження, коли український народ зможе пишатися своєю історією та культурою.
Заклик до єдності є одним із центральних мотивів цього уривку. Шевченко звертається до своїх земляків зі словами: “Обніміте ж, брати мої, / Найменшого брата”. Він закликає українців об’єднатися, залишити ворожнечу й непорозуміння, щоб збудувати краще майбутнє. Цей заклик до братерства та єдності має глибоке символічне значення, адже тільки в єдності нація може стати сильною та незалежною.
У підсумку, вірш “Учітесь, читайте” є потужним маніфестом Шевченка, сповненим любові до свого народу та болю за його становище. Поет закликає до просвітництва, самоусвідомлення, збереження культурної спадщини та єдності, адже лише так можна досягти відродження національної гідності та слави України. Шевченко мріє про світле майбутнє, де українці будуть вільними, освіченими та єдиними. Цей твір є надзвичайно актуальним і в наші дні, адже питання національної ідентичності, збереження культури та єдності залишаються важливими для будь-якого народу. Він надихає нас пам’ятати своє минуле, розвивати себе і свою культуру, а також прагнути єдності для кращого майбутнього.