Вірш «Тиша морська» Леся Українка

Популярні запитання зі шкільної програми:

Які назви кольорів вжито в поезії «Тиша морська»?

Леся Українка використовує кілька назв кольорів у своєму творі. Так, вітрила білі, а сонце та його промені – золотисті, гарячі. Цікавим порівнянням є те, як письменниця описує слід на воді від човна – він теж золотистий від ясного сонця у тихий та спокійний день. Також Леся Українка порівнює хвилі, що біжать до берега, із перлами – перлинні хвилі, що гарно переливаються на сонці.

Що символізує підводне каміння у поезії тиша «Тиша морська»?

Підводне каміння у цьому творі – це символ життєвих проблем та випробувань. Письменниця готова сісти в човен і вирушити у подорож, незважаючи ні на що. Адже вона сповнена сил та рішучості впоратися з будь-якими складнощами, і при цьому насолоджуватися тими радощами, що дарує життя.

У поезії «Тиша морська» Леся Українка називає країною світла…

Називає так море – прекрасне та безмежне, сонячне та тихе. Так Леся Українка уявляла собі життя – яскраве та спокійне, але при цьому вона згадує і про підводні камені з вітрами.

Чого найбільше хотіла лірична героїня вірша «Тиша морська»?

Леся Українка мріяла сісти в човник і вирушити в подорож далеко-далеко, адже море так її приваблювало – воно безкрає, яскраве та величне. При цьому в життєвій подорожі її не лякало нічого – вона готова до труднощів заради того, щоб стати щасливою.

********************************

Вірш «Тиша морська» Леся Українка написала 16 серпня 1890 року, коли була в Євпаторії. Спостерігаючи прекрасний морський пейзаж, поетеса надихалась і писала рядки вірша, який тепер може прочитати кожен бажаючий (і не лише українець). Це приклад ліричного твору, у якому Леся Українка говорить не про біль чи страждання, а про бажання, про душевний спокій, про відчуття комфорту та рівноваги, яке виникає від споглядання природи.

Поетеса описує той момент, коли на морі хвильки ледве помітні, бо немає сильного вітру, а сонечко так приємно гріє і виблискує на воді. Коли така чудова погода за вікном, то й на душі стає тепло. І саме цей стан Українка передає у творі. Вона насолоджується картиною, яку бачить перед собою, і хоче зафіксувати її надовго, хоче затриматись у цьому приємному відчутті якомога довше. Бо якщо це важко зробити у реальності, то можна хоча б у поезії.

Який висновок можна зробити, читаючи рядки, написані талановитою поетесою, життя якої було сповнене важких випробувань і страждань фізичних та моральних? Певно, що на настрій людини і загалом на її внутрішній стан погода і природа мають вплив, бо коли на вулиці гарно, то й на душі стає добре. У сонячну, теплу, погожу днину й сумувати не хочеться, правда?

Море для Лесі Українки було особливим «світом». Вона любила ним милуватись, спостерігати за його «настроями», поетеса захоплювалась тим, наскільки воно завжди величне і потужне, навіть коли спокійне. У творі використані метафори, повтори, епітети, риторичні оклики та персоніфікація.

А в останній строфі Українка говорить (алегорично) про те, що життєвими труднощами її не злякати, бо вона за будь-яких умов готова боротись за своє життя, за те, щоб воно було щасливим у тій мірі, у якій це взагалі можливо. Читаючи вірш, можна відчути піднесений і оптимістичний настрій поетеси, якій не так і часто вдавалось насолодитись душевним спокоєм і відчуттям, що все добре.

Слухати читання вірша «Тиша морська» Лесі Українки онлайн