Вірш «Так тихо серце плаче» Поль Верлен

Вірш «Так тихо серце плаче» Поля Верлена міг би стати гімном меланхолічності та тихого суму, що може захопити душу людини, яка цього навіть не помітить. Письменник, творчість якого належала до жанру імпресіонізму, фантастично передає почуття свого ліричного героя, ототожнюючи їх з дощем, що виступає фоном його мінливих думок. Саме думки, тихі та спокійні є головними героями цього ліричного твору.

Автор показує, що сум може бути тягучим, безпросвітним почуттям, якому не потрібні ревнощі чи нерозділена любов, щоб палати. Спокійний в своїй безтурботності сум просто поглинає душу людини, забираючи в неї промінчики світла.

Важливим атрибутом історії стає саме дощ, що супроводжує читача та головного героя. Останній, перебуваючи на самоті з своїми роздумами, слухає неспішний шум дощу, що накрив місто. Він йому нагадує те, як може плакати людське серце, до чого й відсилає автор в назві. Цей дощ посилює тугу ліричного героя й стає головним символом в творі.

Головна трагедія головного героя не в тому, що він в розпачі через негаразди в житті, а через те, що він позбавлений емоцій, як таких. Їх відсутність стає тією душевною пусткою, яку неможливо подолати, адже в нього немає не тільки щастя, але й навіть гніву чи ревнощів.

Що стосується стилістичного оформлення, то воно також працює на головну мету твору – передати сум та дощ, що ніби брати-близнюки схожі один на одного. Використаний автором ямб своїм звучанням нагадує саме падіння тихого дощу, що дозволяє ще більше посилити атмосферу твору та занурити в неї читача. Серед художніх засобів найбільш важливими з ідейної точки зору є епітети, метафори та риторичні оклики. Останніми ліричний герой говорить з дощем, який безжально посилює його смуток, в той час як епітети та метафори гуманізують дощ.

Слухати читання вірша «Так тихо серце плаче» Поля Верлена онлайн