Вірш «Швачка» Павло Грабовський

Доля свого народу є важливою складовою поетичної творчості будь-якої нації. Українська не є виключенням, що доводиться віршом «Швачка» Павла Грабовського. Цим твором автор намагається показати тяжку долю українського народу, яким він захоплювався, якому він співпереживав, та доля якого йому була геть не байдужа. На написання віршу автора надихнула його власна сестра, що мусила тяжко працювати, аби мати кошти на своє життя. І працювала вона саме швачкою, тому можна сміливо стверджувати, що саме їй був присвячений цей твір, який заодно показує всю ту важкість, з якою мало справо українство в самих різних куточках країни та світу.

Несправедливість долі, життя стає важливою складовою історії. Попри свою природню вроду та сили, які в неї були в молодості, вона марнує їх, тяжко працюючи. Також автор безжально засуджує панів та можновладців, яким байдуже на таких людей, як вона. Попри її тяжку працю вони ніколи не оцінять ті безсонні ночі та тяжку працю, яка робиться задля їх краси та лоску. Цей мотив можна вважати класичним для всієї української літератури, проте те, що автор присвячує вірш знайомій йому людині, дозволяє відчути ще більшу емоційність

Центральним ліричним образом, звісно ж, стає жінка, що трудиться, не жаліючи ані себе, ані власної молодості та краси. Як вже було сказано, доля була несправедливою до неї, й автор певний, що за інших обставин та умов, вона, займаючись своєю справою, була б щасливою та жила б в достатку, як і сотні тисяч інших українців, що так само поклали своє здоров’я, працюючи задля чийогось щастя, а не свого власного. Письменницький талант автора знаходить себе в тому, аби дуже реалістично та точно передати все те, що тамується в душі головної героїні, що й робить його вартим уваги кожного, хто цінує класичну українську поезію.