Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває…
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
Вірш «Розрита могила» Тарас Шевченко написав в Березані у жовтні 1843 року. А видано друком його було аж у 1859, коли у Лейпцигу було вирішено випустити збірку творів кількох поетів – Пушкіна і Шевченка. Особливість даного вірша у тому, що в ньому Тарас Григорович уперше так відкрито висловив свої антиімперські погляди. Шевченко був проти царизму того пригноблення українців, яке відбувалось. Окрім того, його обурювала поведінка українських панів та чиновників, які займались самодержавством, не даючи народу права голосу.
Шевченко багато років вимушено провів на чужині, але мріяв повернутись в Україну. Коли йому це нарешті вдалось, емоції просто переповнювали, що в результаті виливалось у поезію. А даний поетичний твір починається ніби молитва, у якій поет звертається до своєї Батьківщини з ніжністю та любов’ю. У кожному слові відчувається його біль за неньку (саме так він до неї звертається) і бажання зрозуміти, чому відбулось все саме так, що вона опинилась саме у такому становищі.
Оскільки вірш побудовано у формі діалогу, то й відповідь ліричний герой отримує. З неї він розуміє, що занепад України відбувся з вини Богдана Хмельницького, який допустив, щоб країна потрапила під владу і контроль Московії. Через те хазяйнують на українській землі не самі українці, а прокляті москалі, які її тільки руйнують і знищують, а нічого хорошого не роблять. Через те народ страждає, багато кому доводиться виїжджати зі свого краю, а вся країна стає схожою на розриту могилу.
Та які б страждання не випали на долю України, Шевченко щиро вірив, що колись все зміниться – буде воля, ворог згине, а його рідненька країна знову буде квітнути і щасливо жити. Ця віра у перемогу добра відчувається у вірші, і через це він швидко став популярним одразу ж після написання. Люди передавали рукописний текст один одному, переписували його і таким чином настрій поета поширювався і в народ, для якого він був не просто митцем, а ще й пророком.
Слухати читання вірша «Розрита могила» Тараса Шевченка онлайн: