Вірш «Ой не ходи, Грицю…» Маруся Чурай

Пісня «Ой не ходи, Грицю…» Марусі Чурай відома кожному українцю, що стала частиною українського фольклору. Через напівлегендарність авторки, остаточна версія твору залишається предметом дискусії серед українських літературознавців та культурологів. Твір висвітлює побутовий мотив закоханості та питання вірності своїй дівчині й категорично засуджує зраду, яка не має мати місця в коханні.

Попри свій трагізм, історія має повчальний та морально настановчий характер, доводячи те, що кохання може бути відданим та щирим лише з однією людиною. Легенди говорять про те, що ця історія безпосередньо пов’язана з самою Марусею Чурай, яка отруїла свого коханого через зраду.

Мотив вірності своїй коханій розкривається через вечорниці – гуляння молодих людей в українському селі. На цих гуляннях молоді люди знайомились один з одним та починали стосунки, але на них було не прийнято ходити, якщо в тебе вже є кохана.

Маруся застерігає свого хлопця не йти туди, бо переконана, що дівчата-чарівниці зваблять його і той зрадить їй. Дівчина болісно сприймає той факт, що Гриць все ж пішов на вечорниці і не може змиритися з цим остаточно. Для того, щоб відновити справедливість, вона йде до лісу, щоб знайти зілля та, зваривши його, отруїти хлопця.

Важливо, що Маруся розуміє те, що вчинить неправильно, але болісні відчуття в серці підштовхують її отруїти Гриця, що і трапилось у вівторок. Згодом після цього дівчина розкаюється перед матір’ю за те, що накоїла. Твір висвітлює те, наскільки важливим для українців є тема подружньої вірності та відданості в коханні. Про важливість пісні також говорять і численні інтерпретації від самих різних письменниць в різні часи, та на різних етапах розвитку української літератури.

Слухати виконання пісні «Ой не ходи, Грицю…» Марусі Чурай онлайн