Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Приспів.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Приспів.
Вірш «Ще не вмерла Україна (Національний Гімн України)» Павла Чубинського, який було написано у 1862 році, став через деякий час не просто поетичним твором, а офіційним гімном України. Щоправда, перед цим над ним трохи попрацював композитор М. Вербицький, який вніс свої правки, а потім вже поклав віршовані рядки на музику.
Певно, автор і уявити не міг, яка доля чекає на його твір, та й без допомоги композитора все б могло скластись зовсім інакше, але тепер навіть важко уявити якісь інші слова у головній державній пісні.
Коли Чубинський писав цей вірш, він просто хотів показати український народ і те, якими сміливими і відчайдушними є прості громадяни. Споконвічно українцям доводилось боротись за свою свободу, і це прагнення залишилось навіть у ті часи, коли ніби ніхто на неї й не зазіхав.
Готовність боротись з ворогом, захищати себе та рідну землю – ось що виділяє українську націю на тлі інших. І хоч період козаччини давно минув, люди не забули, що вони «козацького роду», і готові це демонструвати і доводити у будь-який час.
Автор доносить до читачів головну думку, що перемогти ворога зможе лише мужній народ, представники якого мають витримку і здатні проявляти взаємопідтримку. Та найважливіше, що українці, а вони дійсно не раз показали, що є сміливими і відчайдушними людьми, готові віддавати свої життя заради досягнення спільної мети – захисту рідної землі.
Коли Чубинський говорить слово «браття», він ніби звертається до всіх українців одночасно і разом з тим дає людям відчуття єдності один з одним. А згадуючи про «волю» поет, певно, нагадує усім про славних запорізьких козаків, які колись боролись за свободу України. Літератор використовує метафори, порівняння, звертання і повторення у якості художніх засобів, щоб виразити свої думки, переживання та прагнення.