Вірш «Мова (Як парость виноградної лози)» Максим Рильський

Вірш «Як парость виноградної лози» Максим Рильський написав у 1955 році, присвятивши його рідній українській мові. Як і для кожної країни, для України її мова є найціннішим скарбом, і поет звертається до українців з проханням її берегти, ставитись до неї уважно і слідкувати за її чистотою, бо не повинно в ній бути жодних «домішок». Рильський не просто говорить, а він закликає людей, використовуючи наказові слова, щоб вони не нехтували його порадами і обов’язково робити те, про що він просить.

Автор твору говорить про рідну мову з такою ніжністю і любов’ю, що ці почуття передаються і читачам. Мова – це скарб, який варто берегти і цінувати. Це те, що людина створила, і вона ж має ставитись до свого «твору» з повагою. Поет наголошує на тому, що навіть найпростіші слова, які існують у мові, виконують важливу місію, бо в них стільки сили та краси. А як зворушливо вони часом звучать…

Рильський був знавцем мови і добре розумів, які проблеми виникають у людей з нею. Поет був переконаний, що саме поезія може наповнити літературну мову, стати тим джерелом, яке так необхідне народу. Для нього мова – це океан, це сад, який кожен має плекати самостійно. Літератор нагадує людям, що є словники, у які варто частіше заглядати, щоб поповнювати свій словниковий запас і знати значення тих слів, які люди використовують. Знайти там можна багато чого цікавого і корисного.

Твір було написано більш як половину століття тому, але своєї актуальності він не втратив досі (і не втратить у майбутньому), оскільки для будь-якої людини, особливо для тієї, яка любить свою Батьківщину, важливо вдосконалювати мову. Збагачення словникового запасу ніколи не буває зайвим, а найголовніше, що це робить мову людини повнішою, глибшої, різноманітнішою і багатшою. Чим повніша у людини палітра мовних «кольорів», тим приємніше її слухати.

Слухати читання вірша «Як парость виноградної лози» Максима Рильського онлайн