Моя кохана — пишна рожа,
Краса весняних днів;
Моя кохана — мелодійний,
Приємно-зграйний спів.
Яка краса твоя безмежна,
Така й любов моя;
Тебе любитиму я, поки
Всі висохнуть моря.
I висохнуть моря, кохана,
Й розтопиться граніт;
Тебе любитиму я, поки
Не западеться світ.
Прощай, прощай, моя кохана,
Я йду, я йду звідсіль!
Та знову я прийду, кохана,
Й за десять тисяч миль!
Переклад Василя Мисика
Вірш «Любов» Роберт Бернс написав у 1794 році, присвятивши його своїй дружині. У цьому творі автор виразив своє ставлення до кохання, яке було для нього силою, що робить життя справжнім, насиченим, важливим. Саме це почуття здатне подолати будь-які перепони, труднощі і проблеми, воно дає енергію. Ліричний герой твору вже закоханий, і він переконаний у тому, що почуття його будуть вічними. А сама любов у його сприйнятті – безмежна.
Автор розповідає у творі про звичайного чоловіка, просту людину, що проживає різні емоції – від радості до смутку, та навіть страждаючи, продовжує вірити у щастя. Для Бернса, за його ж словами, саме кохання було натхненням, щоб взагалі почати займатись творчістю. До того часу, поки він не закохався, не було й віршів, а коли це почуття поселилось у його серці, почали народжуватись і поетичні рядки.
У житті Бернса була одна кохана жінка, яка й стала його долею. Вони познайомились у 1785 році, коли майбутній відомий поет був простим бідним хлопцем. Джин Армор полонила його серце, але і у неї виникли почуття до нього, тому це було кохання взаємне. Молоді люди змогли взяти офіційний шлюб не одразу, але вони дали один одному обіцянки перед Богом, що будуть разом і залишатимуться вірними. А от одружитись вдалось у 1788 році. Тільки спершу Бернс був змушений переховуватись від батька Джини, який був проти шлюбу доньки з таким обранцем.
На щастя, парі вдалось з гідністю пройти всі випробування і врешті стати родиною, коли Бернс уже прославився своїми віршами. А першою слухачкою його творів, до речі, була саме кохана дружина. Даний поетичний твір він, звісно ж, присвятив їй. У ньому використані різні художні засоби, серед яких епітети, метафори, повтори, звертання та гіпербола. Серце та троянда – це образи, які символізують кохання.
Бернс часто писав про любов, і образ прекрасної дівчини зустрічається повсякчас у його творах. Та можна навіть не сумніватись, що говорив він завжди про єдину жінку у своєму житті – дружину.