Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти з вагою віз взялись.
І в нього троє всі мерщій впряглись.
Щосили смикають,— та ба, немає ходу!
Воно, здавалось би, і не який тягар:
Та Лебідь рветься аж до хмар,
Рак сунеться назад, а Щука тягне в воду.
Хто винен серед них, хто ні,— судить не нам,
А тільки віз і досі там.
Байка «Лебідь, Щука і Рак» Івана Крилова, написана у віршованій формі, є одним з найвідоміших його творів. Крилов був відомим байкарем і встиг за життя написати багато таких історій, а даний твір «народився» у 1814 році. Надруковано його було трохи згодом – у 1816 разом з іншими байками у збірнику автора. Ця байка, як і інші, стала відомою на весь світ, оскільки була перекладена багатьма мовами. Цінність творів Крилова ще й у тому, що вони не втрачають своєї актуальності з роками. Минають століття, а теми, які він у своїх байках піднімав, лишаються важливими.
У цьому творі йдеться про героїв, які взялися робити спільну справу, але не змогли навіть з місця зрушити, бо кожен хотів рухатись у свій бік. Лебідь, Рак, Щука – всі представники тваринного світу, але при цьому виросли і проживають у різних умовах, та й за характерами дуже відрізняються. Ось тому, коли вони намагаються зробити щось разом, злагодженості немає і бути не може, бо дуже вже вони різні, а найголовніше – ніхто не хоче нічого в собі змінювати.
Герої хотіли зрушити з місця віз, у який впряглися, але Щука тягне до води, Лебідь в небо хоче полетіти, а Рак взагалі вперед йти не вміє, а лише задкувати. От так кожен у свій бік тягне, а в результаті віз стоїть на місці. І герої навіть не розуміють, чому так відбувається, не можуть між собою домовитись, тому й залишаються стояти.
Як і в кожній байці, у цій також є мораль. А звучить вона так: щоб спільну справу зробити, потрібно не лише до однієї мети прагнути, а ще й діяти злагоджено, можливо, у чомусь навіть відступити від особистих принципів чи почати вчитись чомусь новому. Таку байку можна читати як дітям, так і дорослим, і кожен зможе зрозуміти її головну ідею.
Цікаво, що люди, які жили з Криловим в один час і в одному суспільстві, вважали, що це не просто вигадана історія, а спроба у такій формі показати роботу членів громадської ради, які так само не могли «зрушити з місця» у важливих справах.