Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.
Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,
очі наче у сарни.
Ходить сонце у крисані,
спить слов’янськеє Дитя.
Їдуть сани, плаче Пані,
снігом стелиться життя.
1934
Колядка “Коляда” Богдана-Ігоря Антонича — це глибока, символічна поезія, що поєднує християнські традиції з образами народної культури, звертаючись до теми Різдва і народження Дитятка Ісуса. Колядка написана в 1934 році, коли Антонич активно експериментував з народною та міфологічною символікою, створюючи вірші, які стали класикою української літератури.
Поезія сповнена образів, які тісно переплітаються між собою, створюючи враження казковості та містерійності. Головними мотивами твору є сани, дорога та дитя. Сюжетно можна побачити, як теслі “тешуть з срібла сани”, на яких “Дитя боже повезуть”. Це не тільки реалістичне зображення народного ремесла, але й символічний акт приготування до великої події — народження Сина Божого. Сани, зроблені з “срібла”, наголошують на святості цієї події та неземній, незвичній красі.
Символічна “сніжиста путь”, якою мандрують сани, веде “в синь незнану”. Це зображення дороги, що символізує долю, життєвий шлях, можливо, навіть шлях до небесного царства. У цій дорозі є чимало невідомого, що підкреслює, як людська душа прагне до розкриття та осягнення божественного.
У другій строфі з’являється образ “Ясної Пані”, яка супроводжує цю подію. Її “очі наче у сарни” підкреслюють невинність, чистоту і природність, що підкреслює зв’язок з давньою природною міфологією. Пані — це Марія, Мати Божа, яка постає як покровителька Дитяти та супутниця в цій духовній подорожі.
Третя строфа посилює драматизм події. “Ходить сонце у крисані, спить слов’янськеє Дитя” — тут автор використовує образ сонця, яке метафорично є символом божественного світла, що приносить спасіння на землю. “Крисаня” — це народний капелюх, який підкреслює слов’янську ідентичність, надаючи віршу локального колориту та зв’язку з рідною культурою.
Найсильніший емоційний акцент робиться на образі “плаче Пані, снігом стелиться життя”. Це натяк на майбутні страждання Марії, яка знає, яким буде шлях її Сина. “Снігом стелиться життя” — образ тендітності та скороминучості людського існування, що подібне до снігу, який може зникнути в будь-яку мить.
Антоничеві вдається гармонійно поєднати біблійну історію із слов’янськими мотивами та традиціями. Він створює унікальний образ Різдва, який не тільки ілюструє народження Сина Божого, але й торкається тем, близьких до кожної людини — життя, долі, материнської любові та страждань. Поєднання сакрального і земного, християнського та язичницького створює вражаючу картину, яка зачаровує своєю простотою і глибиною.
Ця колядка є яскравим прикладом того, як Антонич знаходив натхнення у фольклорних джерелах і створював твори, які, попри свою простоту, є філософськими роздумами над сутністю життя і віри.