Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
I плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають, смутні.
З тобою ми вдвох не зітхали.
Ніколи не плакали ми;
Той сум, оті тяжкі зітхання
Прийшли до нас згодом самі.
Популярні запитання зі шкільної програми:
Основна тема вірша полягає в розлуці з коханою людиною. Всі по-різному переживають подібну ситуацію: хтось сильно страждає, а для когось це просто сторінка, яку варто лише перевернути. Але в душі все одно залишається неприємне відчуття, яке не може так швидко пройти, як хотілося б.
Ліричний герой вірша страждає, він сумний через те, що дівчина не відповідає йому взаємністю. Для автора розлука – це порожнеча в душі, справжній біль. Складніше йому ще від того, що його почуття ніколи не будуть взаємними. А тому варто лише жити з цим болем і звикати до нього.
Вірш «Коли розлучаються двоє…» Генріха Гейне, який увійшов до збірки «Книга пісень», присвячений темі розлуки. Кожній людині рано чи пізно доводиться дізнатись на власному досвіді, що таке розлука з тим, кого любиш, і кожен проживає її по-своєму. Для ліричного героя, від імені якого говорить автор, це історія сумна і майже трагічна, бо він важко переживає неминучість того факту, що з коханою дівчиною йому вже не бути разом.
Для Гейне розлука – це життєва і душевна криза, яка порушує внутрішню гармонію людини і викликає відчуття страшної порожнечі всередині. Переживати таке не хочеться, але від реальності нікуди не подітись. Контраст між усім світом і особистою історією героя – це основа композиції твору, а головна тема – прощання, яке доводиться переживати тим, хто розлучається.
Ліричний герой страждає не лише через те, що змушений розпрощатись з коханою, а ще й через розуміння того, що його почуття лишаються без відповіді. Він її кохає, а вона його – ні. Але від цього його любов все одно не зникає миттєво, тому доведеться прожити якийсь період часу у такому болісному стані. Це ніби сповідь героя, найважча частина якої стає публічною. Розлука стає поворотною подією у його житті і ділить його на дві частини – до і після.
Якщо раніше герой мав можливість хоча б іноді бачити свою кохану і цього йому вистачало, то після розставання у нього залишаться тільки спогади, а в реальному житті не буде нічого. У першій частині твору автор описує своє уявлення про те, яким має бути розставання між людьми, а у другій – те, чого у його стосунках з дівчиною так і не було («вдвох не зітхали», «ніколи не плакали ми»).
Іронія і метафори – це головні художні засоби твору, які поет використовує, щоб висловити емоції і виразити почуття героя і свої власні. І хоч їх так мало, а сам вірш невеликий, передати головну думку автору вдається.