Коли настав чудовий май,
Садочків розвивання,
Тоді у серденьку моїм
Прокинулось кохання.
Коли настав чудовий май,
І пташок щебетання,
Тоді я милій розказав
Мою журбу й кохання.
Вірш «Коли настав чудовий май» Генріха Гейне – глибинні роздуми поета про те, чим є кохання в житті людини. Текст відноситься до інтимної лірики письменника, через яку він намагався осмислити власні почуття, що переповнювали його серце, заодно спробувавши дати відповіді на питання, що з давніх давен турбували людство. Будучи написаним в жанрі елегії, твір увійшов до збірки «Ліричне інтермеццо», що була своєрідною сповіддю письменника. Читаючи ці рядки зараз, можна не просто співставити їх з біографією письменника, а переглянути власні уявлення про, здавалося б, звичайні та всім зрозумілі почуття.
Кохання – найбільш не визначене почуття, що може бути в душі людини. Воно водночас сповнює радощів та надає буттю сенсу, проте може й приносити біль, якщо кохане серце залишається непоміченим. Така ж доля спіткала ліричного героя твору Гейне, що всім серцем відчуває кохання та радість, але його почуття проходять повз людину й це засмучує його.
Для того, аби передати почуття, автор використовує паралелі з природою. Весна, в усій своїй красі з квітучими квітами та співучими пташками контрастує зі смутком, що жевріє в душі героя. Попри сум, що є в творі важливою складовою всього настрою, беззаперечним залишається думка, що кохання – високе почуття, що дає серцю життя.
Невеликий розмір твору не завадив авторові використати чимало художніх засобів для передачі всього спектру емоцій та відчуттів. Окрім епітетів та метафор автором активно використовувалась анафора, за допомогою якої він передавав передчуття прекрасного, якому так і не судилось трапитись. Природа набуває людських форм, та порівнюється з почуттями людини завдяки уособленням. Все це говорить про майстерність Гейне в літературній майстерності, адже він передав неймовірну плеяду почуттів, що можуть бути в людському серці.