Вірш «Хотіла б я піснею стати» Леся Українка

Вірш «Хотіла б я піснею стати» Леся Українка написала у 1899 році, поєднавши в ньому лірику філософську і пейзажну. Лірична героїня твору відчуває гармонію з природою, і саме це дає їй життєву силу. А ще їй хочеться перетворитись на пісню, щоб про неї дізнався весь світ, щоб вона могла дарувати радість усім, хто її почує.

Не важко здогадатись, що за образом ліричної героїні стоїть сама поетеса, яка й говорить про себе. Талант, щира душа і багата уява – ось що було головною «зброєю» Лесі Українки як літератора. А душа її прагнула свободи і польоту, щоб нести у світ красу і добро, щоб допомагати тим, хто страждає, і ділити радість з тим, у кого якесь щастя. І поетесу і її героїню приваблюють різні стихії. А ще у них є мрії і таємниці, які можуть сяяти ясніше за зірки.

Поетеса використовує чимало епітетів, метафор, повторів та інверсій у якості художніх засобів, що й допомагає їй виразити основну думку твору. А полягає вона у тому, що саме пісня може допомогти людині продовжувати мріяти про щастя і долати всі труднощі, які на життєвому шляху трапляються.

Поетеса у цьому творі возвеличує ідею створювати красу різними способами, а у цьому випадку – піснею, і нести іншим людям щастя. Творчість – це і засіб для самовираження і метод допомоги іншим, тим, кому вона також приносить задоволення.

Леся Українка мала слабке здоров’я ще з дитинства, але якою ж сильною і водночас тендітною була її душа. Вона знаходила в собі силу, щоб продовжувати писати вірші, коли тіло нестерпно боліло, і підбирала такі прекрасні і витончені слова, що ніхто й здогадатись не міг, які важкі моменти вона переживає. І якби вона справді стала піснею, то зцілила б нею, певно, половину світу. Хоча для когось, можливо, самі вірші Українки вже були «панацеєю» від болю (хоча б душевного).

Слухати читання вірша «Хотіла б я піснею стати» Лесі Українки онлайн