Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває;
Мати сина виганяє:
“Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе орда візьме,
Нехай тебе орда візьме!” –
“Мене, мати, мене, мати,
Орда знає –
В чистім полі об’їжджає,
В чистім полі об’їжджає”. –
“Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе ляхи візьмуть,
Нехай тебе ляхи візьмуть!” –
“Мене, мати, мене, мати,
Ляхи знають –
Пивом-медом напувають,
Пивом-медом напувають”. –
“Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе турчин візьме,
Нехай тебе турчин візьме!” –
“Мене, мати, мене, мати,
Турчин знає –
Сріблом-злотом наділяє,
Сріблом-злотом наділяє”. –
“Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене –
Нехай тебе москаль візьме,
Нехай тебе москаль візьме!” –
“Піду, мати! Піду, мати!
Москаль мене добре знає –
Давно уже підмовляє,
Давно мене підмовляє.
У москаля, у москаля
Добре жити:
Будем татар-турків бити,
Будем татар-турків бити!”
Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина призиває:
“Вернись, синку, вернись, синку,
Додомоньку –
Змию тобі головоньку,
Змию тобі головоньку!” –
“Мене, нене, мене, нене,
Змиють дощі,
А розчешуть густі терни,
А висушать буйні вітри!”
Пісня «Гомін, гомін по діброві» доводить на власному прикладі, наскільки невичерпною та всеосяжною може бути українська народна творчості. Ця пісня є також прикладом козацької творчості, яку створювали сміливі та хоробрі воїни під час своїх походів та в часи затишшя. З цього виходить і головний мотив пісні, суть якого полягає в оспівуванні часів боротьби між козацтвом та турецько-татарськими завойовниками.
Народне слово прославляє ту відвагу, могуть та впевненість, які характеризували українських православних воїнів-захисників. Попри героїчні мотиви, глибинний зміст твору полягає й в тому, що війна – найгірше, що може трапитись в житті людини, й вона не повинна мати місця серед людей.
Композиційно твір поділений на дві частини, що відтворюють діалог між матір’ю та сином. Суть діалогу полягає в тому, що син йде на війну захищати рідну землю попри волю матері, яка стоїть категорично проти цього. Хоч вона і в першій частині випроваджує сина з дому, в її душі леліється надія на те, що він живий та здоровий повернеться додому.
Настрій всієї пісні формується від емоцій її головних героїв. Туга матері пронизує твір, бо вона не хоче, щоб син наражався на небезпеку, переплітається з розпачем сина через відсутність її благословення. Свої останні сподівання він покладає на власну сестру, якій говорить свої останні слова перед тим, як покинути батьківську домівку.
Художні засоби відповідають народній творчості: прості, але промовисті звороти та повтори, що підкреслюють настрій персонажів, разом з народними образами. Останні розкриваються через діброви, туман та поле, які є невід’ємними складовими народного епосу. Загалом, вся картина пісні складає журливий настрій від протиріч, що переповнюють серце молодого героя.