Вірш «Думка (Тече вода в синє море)» Тарас Шевченко

Важко посперечатись з тим, що чимало творів Кобзаря української літератури є сумними, за своїм настроєм. Вони наштовхують на глибинні роздуми про сутність власних почуттів, що можуть відноситись як до людей, так і до краю, де ти живеш. Вірш «Думка (Тече вода в синє море)» Тараса Шевченка синонімічний до того, про що письменник пише в своїх інших творах. Але в цьому вірші переплітаються почуття ліричного героя як до коханої дівчини та сім’ї, що чекає на його повернення, з його любов’ю до Батьківщини, яка зараз знаходиться далеко від нього. Почуття, що переповнюють героя, не можуть не викликати співчуття, адже кожному, хто був далеко від дому, близькі ті емоції, що він переживає.

Немає землі ріднішої ніж та, на якій ти народився. Цю думку можна назвати провідною в рамках віршу, що говорить про козака, який разом з побратимами перебуває у морі під час одного з походів. Його охопили думки про те, що на нього чекає по поверненні додому, та те, кого б він хотів побачити найбільше.

Самотність охоплює головного героя, адже без найрідніших він втрачає сенс свого існування та перестає бачити себе в цьому житті. Через все описане, твір позбавлений сюжету в повному розумінні цього слова. Це саме набір думок та роздумів, якими хотів поділитись письменник через свого героя.

При прочитанні віршу важливо розуміти й те, що автор сам називав свою віршовану творчість думками. Тому цей вірш є уособленням всього того, що вкладав Кобзар, пишучи про долю свого народу, власні турботи та переживання. Розмова з близькими людьми в рідній хаті, де тебе чекають та тебе люблять – саме цього потребує кожна людина в незалежності від того, де вона є зараз. З цієї тезою Шевченка неможливо не погодитись, адже вона показує, що духовний спокій для людини є найвищим благом, заради якого варто жити.