Вірш «Дрімають села» Іван Франко

Вірш «Дрімають села» Івана Франка показує осінь у всій її красі. Зазвичай поети використовують цей образ, щоб зобразити смуток, прощання з чимось важливим, важкі роздуми. Але ж не обов’язково осіння пора повинна викликати саме такі асоціації. Вона може бути і прекрасною, світлою, радісною. Прикладом цього якраз і є даний поетичний твір Франка.

У вірші поет описує початок осені, коли літо лиш нещодавно завершилось, тому можна відчути тепло, яке остаточно ще не зникло. У першій строфі автор говорить про те, що сонце сяє ясно, але й осінній холод у повітрі відчувається. Це якраз той момент переходу від жаркого літечка до прохолодної осені. Триватиме такий період недовго, тому потрібно встигнути насолодитись ним, спіймати мить.

Автор «малює» пейзаж, від якого віє спокоєм і теплом, але є й відчуття змін, що наближаються, і від цього нікуди не подітись. Про те, що осінь – це щедра пора року, говорять рядки, у яких згадуються дерева, що «дрімають вже без плоду». Люди вже зібрали урожай, але листя на деревах ще зелене. Це пізніше прийде справжній холод, листя стане кольоровим, а потім і зовсім опаде, а поки що можна встигнути насолодитись виглядом зелених садів.

Є у творі й трохи сумних ноток, бо прощання з теплим літечком завжди дається важко. Символом смутку є верби, що «гнуться в воду». Ластівка, яка звивається над загоном, згадується теж не просто так. Вона ще поки тут, але вже скоро прийде холод, а значить, їй доведеться шукати теплі краї. Це останні дні, коли ще можна насолоджуватись теплом, і вона їх проводить поруч з людьми.

Хоч вірш і присвячено саме осені, ідея автора була у тому, щоб нагадати людям про те, що красу можна побачити у будь-якій порі року, бо природа прекрасна завжди – і в теплі періоди, і в холодні, і навіть у проміжні, коли все змінюється. Від цього твору віє затишком і трохи смутком, але загальне враження створюється приємне.

Серед художніх засобів, використаних поетом, можна побачити епітети, метафори, повтори, інверсію та уособлення.