Вірш «Білі мухи» Максим Рильський

Вірш «Білі мухи» Максима Рильського створить святково-радісну атмосферу навіть влітку. Достатньо прочитати чи пригадати перші рядки цього твору, і вже з’являється відчуття справжньої зими – сніжної, морозної, з гірками і натовпами дітлахів, які граються у свіженькому сніжку. Талант поета у тому й проявився, що він зміг у такому невеличкому за об’ємом вірші створити незабутню картину зимового пейзажу, а точніше того дня, коли неможливо всидіти вдома, бо на вулиці йде сніг і створює ніби якусь окрему реальність.

Цей коротенький вірш легко читається і запам’ятовується, його люблять діти і дорослі, а перші рядки з нього відомі, мабуть, усім. Поет, він же оповідач у творі, на початку тексту описує красивий зимовий пейзаж, коли випав сніг і все навколо стало білим. Ним можна було б просто милуватись через вікно, але ж це не так цікаво, тому він звертається до дітей, які ще дрімають і не бачать, як гарно стало на вулиці. Оповідач кличе їх швидше прокидатись, вставати і бігти у двір.

Дітвора, якій достатньо навіть краєм ока побачити зимову красу, дійсно вибігає на сніг і з величезним задоволенням починає гратись. Звісно, найулюбленішою стає розвага на санчатах – діти на них сідають і з’їжджають з гори, що перетворилась на снігову ковзанку.

Вірш не лише показує, що зимою теж може бути цікаво і весело на природі, а й нагадує про те, що активність має бути у будь-яку пору року, навіть якщо холодно. Хоча дітям, які їдуть на санчатах і намагаються спіймати хоч одну «білу муху», себто сніжинку, точно не холодно, та й взагалі вони про мороз забувають за своїми веселощами.

Та не було б дітворі так весело, якби не старий Максим, який їм усім санчата й змайстрував. Про нього у вірші згадується в останньому рядку. Це як вказівка на те, що не лише погода створила умови для гарного дитячого відпочинку, а й добра людина, якій достатньо бачити радість дітей під час розваг – це є найліпший прояв вдячності.