Сусідка моя — чарівниця —
годувала надвечір родзинками
у клітці золоту Жар-птицю
з очима-намистинками.
І як воно трапилось — хто його зна —
та тільки дверцят не замкнула вона.
Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,
і враз освітилась
казково столиця.
Летіла все вище, так гарно, так вільно,
як в найзолотішім, найкращім мультфільмі…
Дорослим і дітям
яснішали лиця:
“Як хороше жити
під сонцем Жар-птиці!”
І тільки ота трьохсотлітня ґава,
яка себе називала Павою
(старезна, без ока, та ще й кульгава),
знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.
І вся вороняча орава
зчинила люту стрекотняву:
“Вона яскра-яскра-яскррава!
Таку чужу нескромну птицю
тримать годиться
тільки в клітці!”
Вже третій день — нема Жар-птиці.
І людям посмутніли лиця.
О, не сумуйте. Її нема,
бо — розумієте? — зима.
Жар-птиця ж — птаха екзотична,
південна, до снігів незвична.
Ну, от і простудилась трішки.
Лежить вона терпляче в ліжку,
п’є молоко, клює родзинки,
чита “Барвінок” і “Мурзилку”.
Пішли на лад у неї справи.
І скоро знов злетить вона
на злість лихим, кульгавим ґавам,
на новорічну радість нам!
Популярні запитання зі шкільної програми:
Жар-птиця – це символ радості, щастя та світла. Коли вона сиділа у клітці, ніхто не міг радіти тому світлу, що вона випромінювала. А коли вирвалась, все навкруги засяяло. Вірш вчить мріяти, вірити і бачити хороше, ділитися радістю з іншими. Також у творі є Пава – вона заздрила і не хотіла, щоб Жар-птиця була такою яскравою. Заздрість – це одне з поганий якостей, які треба знищувати в собі.
*********************************************************************************
Добро і зло – найважливіші теми в культурі в будь-якому з її проявів. Ні для кого ця тема не важлива так, як для дітей, що тільки знайомляться з цим світом. Вірш «Жар-птиця» Ірини Жиленко чудового говорить про те, яка різниця між добром та злом, й що вони під собою мають. Навіть у клітці добро залишається собою, при найменшій нагоді намагаючись звільнитись, аби принести щастя та радістю людям. Боротьба між різними сторонами людської душі не припиняється ніколи, й кожен сам обирає, на чиєму боці йому бути.
Сюжет твору будується на протиставленні двох сторін: Жар-птиці, як уособленні всього доброго, світлого та праведного, що є в людині, та Ґави, що показана як лиха сила, що заздрить, зраджує та намагається видати себе за Павича. Важливо, що події історії відбуваються напередодні Нового року, що є символом прийдешніх свят та щастя, а також здійснення бажань. Письменниця закликає кожного, хто має добро в серці, не піддаватись оманливій красі таких людей, яких Жиленко показує ґавами. Останні прагнуть щастя лише собі, а на інших їм байдуже.
Особливу письменницьку майстерність можна помітити, якщо поглянути на художні засобі. Велика плеяда епітетів та метафор говорять про різні сенси, закладені авторкою у своїх героїв. Епітети підкреслюють та в прямому значенні слів додають барв ліричній оповіді, адже «золота Жар-птиця» одразу нагадує про історії та казки, що кожен міг чути в дитинстві.
Серед художніх засобів також варто згадати персоніфікації та риторичні оклики. Вони роблять героїв подібними до людей, аби кожен відчув та зрозумів паралелі з реальністю, до якої, попри всю казковість, відсилає авторка. Вона нагадує про одвічні історії, де добро перемагало зло й про це не варто забувати в будь-якому віці.