Вірш «Є в коханні і будні, і свята» Василь Симоненко

Вірш «Є в коханні і будні, і свята» Василь Симоненко написав у 1961 році, поєднавши в ньому роздуми про сенс людського життя з думками про величність кохання, яке людині дано шанс відчути хоча б раз у житті. Але про любов ліричний герой говорить з розумінням того, що це не лише радість, а ще й важка робота, а часом – справжнє страждання.

Переживаючи муки кохання, людина може розчаруватись у ньому, але цього робити не варто. Краще дочекатись того моменту, коли вдасться зустріти вірну і щиру любов. Але для цього, звісно, потрібно мати внутрішню силу. Ліричний герой її має. Він готовий сприймати життя таким, яким воно є – з усіма його радісними і сумними подіями, з приємними і важкими почуттями. Що б не відбувалось, він уміє радіти кожному дню і насолоджуватись тим, що живе, навіть якщо це іноді буває важко.

Даний твір є прикладом інтимної лірики Симоненка, у якій він був справжнім майстром. Як і багато інших його віршів, цей також пронизаний глибокою мудрістю та філософським ставленням до життя і всього того, що у ньому відбувається.

Талант автора проявляється ще й у тому, як йому вдається, використовуючи такі прості слова, розповісти про складні почуття. У кожному рядку відчувається сила емоцій, які переживає ліричний герой, а відповідно й сам поет. Є у вірші напруження, але читачам воно зрозуміле, бо багато хто може впізнати себе, свої переживання.

Герой твору переживає суперечливі почуття, які когось могли б виснажити, але для нього це просто ще один прояв життя. Він розуміє, що навіть коли є взаємне і щасливе кохання між людьми, їм може бути іноді важко, бо не все так ідеально у людських стосунках, як того би хотілось. Але саме любов і допомагає у моменти сумнівів чи вагань не забувати про найголовніше – про цінність почуттів і людини, яка поруч.

Серед художніх засобів, використаних поетом у творі, можна побачити метафори та епітети, риторичні оклики та анафору. Окрім того, є багато протиставлень, які пронизують весь текст.