Вірш «Спини мене» Ліна Костенко

Вірш «Спини мене» Ліни Костенко – це монолог жінки, яка відчуває свою слабкість перед силою кохання, що буквально через мить охопить всю її душу. Це прекрасне почуття буває і руйнівним, і лірична героїня це добре знає, тому й боїться. Вона схвильована і напружена, слова вилітають з її вуст, здається, безконтрольно, бо вже вона не може впоратись зі своїми емоціями. Це як потік свідомості, тому у творі навіть розділових знаків немає. Але не варто думати, що вірш не структурований.

Цей твір писала поетеса талановита і досвідчена, а з-під її «пера» не може виходити щось хаотичне. Навіть твір, який не розділено на окремі частинки крапками й комами, має внутрішній сюжет. Композиційно у ньому все продумано, але при цьому є свобода у вираженні почуттів. До речі, ще одна особливість такого вірша у тому, що кожен може читати його зі своєю інтонацією, роблячи паузи там, де це відчуватиметься індивідуально.

Для читача це унікальна можливість стати свого роду співавтором для поетеси. Та повернімось до змісту вірша. Отже, лірична героїня закохана у чоловіка, і її пристрасть така сильна, що це лякає. Вона знає, що занадто сильні почуття можуть принести біль, бо вони спопеляють душу.

Відчуваючи, що у неї сили зупинитись вчасно немає, героїня звертається до свого коханого, сподіваючись, що він, як чоловік, буде сильнішим і стриманішим. Що він зупинить її і зупиниться сам.

У творі не розповідається, чому її так лякає кохання, але очевидно, що інтуїція героїні говорить, що від нього може бути якась біда – чи то вона душу відморозить чи то у полум’ї згорить. Можливо, вона заздалегідь знає, що з коханим вони несумісні, але зупинити почуття все одно не може.

Героїня ніби й намагається триматись, але сама ж одразу говорить, що вже й думати не може. Це означає, що кохання і пристрасть вже перекрили логічне мислення. Вона здається перед натиском власних почуттів і готова прийняти будь-який розвиток подій, бо від долі не втекти.