Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дaє.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Вірш «Садок вишневий коло хати» Тарас Шевченко написав у травні 1847 року. Це справжній шедевр української поезії, який написано простими словами. Автор описує у ньому звичайний вечір сільської трудової родини, яка збирається після важкого дня за одним столом. Здавалося б, такі звичайні, буденні речі, але те, як про них говорить поет, як він про це пише, робить вірш шедевральним твором.
Шевченко, який дуже любив рідну Україну і людей, про них і про природу говорить у цьому творі. Він милується тим простим життям, яким живуть звичайні трударі, як у них чергується робота з відпочинком, як мало їм потрібно для щастя, і як багато радості у найпростіших речах. Оскільки вірш написано у народному стилі, його з легкістю вдалось покласти на музику Я. Степовому.
Поет використовує метафори, епітети і пестливі слова, зображуючи картину життя людей. І хоч художніх засобів не так багато, даний твір і не потребує великої їх кількості. Певно, весь секрет успіху саме у простоті, яка робить його близьким і зрозумілим кожній людині. Шевченко зображує типовий весняний вечір у селі, коли люди повертаються у свої домівки після роботи на полях, але не відчувається їх втома, а дівчата ще навіть пісень співають.
Якщо спочатку поет описує загальну картину, то потім його увага зосереджується на одній родині, яка збирається на вечерю біля хати. А поки вони їдять і розмовляють, надходить ніч. Поступово все завмирає, голоси затихають, і лише соловейко продовжує співати.
Це ідилічна картина, яка дарує спокій і радість читачам. Від неї віє гармонією, у якій людина дійсно може жити, особливо у селі. Зорові і слухові образи, які створює поет з допомогою слів, дають можливість людям зрозуміти і відчути красу природи і побуту простої селянської родини.