Вірш «Прометей» Йоганн Вольфганг Гете

“Прометей” Йоганна Вольфганга Ґете — це вірш, який є яскравим зразком романтичної лірики, що втілює філософські ідеї про людську волю, бунт проти богів і прагнення до свободи. Центральною постаттю твору є Прометей — титан із давньогрецької міфології, який виступає символом непокори, бунтівного духу і творчої сили людини. Вірш Ґете розкриває цей образ з точки зору гуманістичної філософії та опору абсолютній владі.

Ідея бунту і людської волі

На початку вірша Прометей звертається до Зевса, верховного бога, з викликом. Він прямо кидає виклик Зевсовій владі, називаючи його “хлопчаком, що толочить будяки”. Ці слова показують зневагу Прометея до бога, який, на його думку, лише зловживає своєю силою, не маючи глибинного розуміння людських потреб. Зевс у цьому творі постає символом пригноблення та байдужості до людських страждань.

Прометей як уособлення людської гідності

Прометей протиставляє себе богам, наголошуючи на своїй незалежності та силі волі. Він підкреслює, що його хатина, земля та вогнище — це те, що не було створено Зевсом, і тому не належить йому. В цьому проявляється ідея свободи людини, її право на власне життя та творення. Для Прометея вогонь символізує не тільки технічний прогрес, але й духовну незалежність, творчу енергію, яку він здобув, не покладаючись на богів.

Критика богів і релігії

У наступних рядках Прометей висміює богів, яких називає “біднішими під сонцем”. Він акцентує на тому, що боги потребують поклоніння і молитви, але ці дари є мізерними. В цьому контексті Ґете критикує традиційні релігійні вірування, підкреслюючи, що боги існують лише завдяки вірі людей, їхній потребі мати надприродного покровителя. Прометей зневажає таких богів, які лише живляться людськими молитвами, але нічого не роблять для полегшення людських страждань.

Самодостатність людини

Важливою темою є самодостатність людини та її відповідальність за власну долю. Прометей наголошує, що він зміг здолати життєві труднощі та свою приреченість не завдяки богам, а завдяки власному серцю та духовній силі. Він став мужем завдяки часу і долі, а не через втручання богів. Цей мотив підкреслює важливість людської стійкості та внутрішньої сили.

Людина як творець

У кінці вірша Прометей формулює свою найсильнішу заяву — він створює людей “на свій образ”, таким чином сам стає творцем, подібним до богів. Але люди, яких він творить, є не ідеальними істотами, а такими, що здатні страждати, плакати, радіти та зневажати владу богів. Це яскравий вираз ідеї гуманізму Ґете, який вірив у силу людини творити, переживати, і водночас бунтувати проти несправедливості.

Висновок

“Прометей” Ґете — це маніфест людської свободи і творчої сили, протистояння абсолютній владі і байдужості богів. Прометей постає не лише як бунтівник, але і як символ людської гідності, самостійності і творчості. Його образ є втіленням ідеалів Просвітництва, де людина займає центральне місце, вільна від диктату богів та здатна сама визначати свою долю.