Вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Іван Франко

Вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Іван Франко написав у 1886 році, а увійшов він до його збірки «Зів’яле листя». Це ліричний твір, навіть інтимний, адже він розкриває переживання героя, який страждає через нерозділене кохання. Так, це прекрасне почуття, але іноді воно може приносити біль та смуток замість радості і приємних емоцій. І нікуди від цього вже не подітись, бо серцю ж неможливо наказати щось відчувати або не відчувати. Це, певно, головна ідея вірша.

Ліричний герой у творі – це закоханий чоловік, який сам розуміє, що на його почуття дівчина не відповість, але й стати байдужим до неї він не може. Він дивиться на неї і не може зрозуміти, як в одній людині можуть уживатися одночасно такі різні характеристики і якості. Його обраниця закрита і гордовита людина, її прихильність завоювати здатен далеко не кожен чоловік. Це важка задача, з якою герой вірша намагається впоратись, та сам визнає, що «загубить душу», кохаючи таку неприступну дівчину.

Кохана – це ідеал для героя, він говорить про її красу з таким почуттям, з таким захопленням, ніби співає про неї пісню у народному стилі (бо звучать фольклорні мотиви). Але його любов – це одночасно радість і покарання для нього самого, бо дівчина все одно взаємністю відповісти не може, а йому з власними почуттями щось доведеться робити.

У творі автор висвітлює ідею того, що кохання – це почуття, яке людина контролювати розумом не може, бо воно ніби існує окремо і просто охоплює того, хто його відчуває. Франко використовує гарні слова, але відчувається сумний і навіть песимістичний настрій у його творі, бо ліричному герою любов приносить страждання.

Поет використовує багато різних художніх засобів, серед яких порівняння і перебільшення, звертання і протиставлення, епітети та риторичні запитання. Також використовується антитеза, яка показує полярність такого величного почуття як кохання, без якого неможливо уявити життя людей.

Слухати читання вірша «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» Івана Франка онлайн