Весною Муха-ледащиця
Майнула у садок
На ряст, на квіти подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі,
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво поглядає,
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає,
Мов панночку яку…
Побачила Бджола близенько:
— Добридень! — каже їй. —
Оддиш хоч трохи, моя ненько,
Сідай отут мерщій.
— Та ніколи мені сидіти, —
Одвітує Бджола, —
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
— Яка погана, — Муха каже, —
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже…
Мені б отак — змарніла б я,
За тиждень би головоньку схилила.
Моє життя, голубко мила, —
Талан як слід:
Чи де бенкет, чи де обід
Або весіллячко, родини, —
Такої гарної години
Ніколи не втеряю я:
І їм, і ласую доволі, —
Не те що клопоти у полі
І праця бідная твоя! –
На річ таку Бджола сказала:
— Нехай воно і так;
Та тільки он що я чувала,
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся, —
Тебе ганяють скрізь:
Непрохана не лізь.
— Стару новинку, — каже Муха, —
Десь довелось тобі почуть!..
Запевне, дурень дурня слуха…
Велике діло — проженуть!
Не можна в двері — я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку –
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде,
Щоб не сказали часом люде,
Що надокучив їм.
Байка «Муха й Бджола» Леоніда Глібова була написана у період з 1864 року по 1872, а розповідається у ній про зустріч двох героїнь, які по життю дотримуються геть різних поглядів. Одна з них ледарка, а інша дуже працьовита. І якщо першій здається, що так жити не просто можна, а й варто, то у другої думка інша. А чому одна помиляється, а інша ні, якраз і розповідає автор.
Основою композиції твору є протиставлення героїнь у всьому – у ставленні до праці, до розваг, навіть до власної ролі у цьому світі. А відбувається взаємодія між Бджолою і Мухою. Перша зображена працьовитою, відповідальною і справедливою, а друга – ледачою, хвалькуватою і зухвалою. Муха дуже лінива і взагалі нічого робити не хоче, у той час як Бджола невпинно працює і взагалі свого існування без роботи уявити не може.
Оскільки байка – це твір алегоричний, то й зображає у ньому автор не просто комах, а ховає за їх образами людей – працьовитих і лінивих. У тому, що в байці ледарство і життя за чужий рахунок засуджується, сумнівів не виникає, але показує автор це у дуже м’якій формі. Муха втілює образ людей-нероб, які завжди сподіваються «виїхати» на тому, що зробили інші. Таким живеться, можливо й простіше у чомусь, але поваги у суспільстві вони не мають, на чому й наголошує Глібов.
Починається твір з опису життя Мухи, яка почувається абсолютно розслаблено і ні про що не турбується, насолоджуючись літечком і гарною погодою. А потім вона зустрічається з Бджолою і дізнається, що сенс життя може бути не лише у розвагах і байдиках, а ще й у праці і у тому, щоб приносити якусь користь світові. На підставі різниці поглядів між героїнями виникає конфлікт, а завершується байка, традиційно, мораллю, яку мають зрозуміти читачі.