Вірш «І жах, і кров, і смерть, і відчай» Ліна Костенко

Чи можливо одним невеликим твором описати те, що змінило життя країни назавжди? Вірш «І жах, і кров, і смерть, і відчай» Ліни Костенко доводить, що це реально, демонструючи черговий приклад віршованого слова письменниці, що торкається душі, говорячи про те, що болить та що не може полишити байдужим. Війна, що охопила Україну в 2014 році знайшла своє місце не тільки на шпальтах газет та в новинах, але й серед творчих доробків письменників.

Костенко в віршованій формі висловила свою позицію стосовно того, що, на її думку, відбувалось в країні в цей час, що не може не захоплювати. Будучи відстороненою від політики особистістю, вона не могла залишити без уваги те, що відбувалось з її рідною землею, та як це позначилось на долі тисячі її співгромадян.

Історія написання та появи цього віршу на літературній арені не менш цікава, аніж він сам. Справа в тому, що він був опублікований на титулі однієї з книг письменниці, що були відправлені в якості гуманітарної допомоги тим, хто боронив країну зі зброєю в руках. Цим жестом метр української модерної літератури висловлювала свою солідарність з тими, хто боровся за сучасну Україну та її долю.

Сюжет твору просякнутий відразою до того, хто прийшов на Батьківщину авторки з загарбницькими та нелюдськими бажаннями сіяти смерть і хаос. Назва твору вичерпно описує те, що може принести «хижа орда», що стає головним антагоністом історії. Образи стають важливою складовою віршу, адже він, не апелюючи до конкретних назв чи імен, зрозумілий кожному, хто спостерігав за подіями того часу.

Окрім яскравого засудження текст має риторичний оклик та запитання до світу, що сліпо ігнорує ту загрозу, яка сьогодні, охопивши один народ, може прийти до інших.