Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати,
Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,
Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи
Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю —
Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.
В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.
Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,
Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.
Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи
Не покидайте старих, з битви утікши самі.
Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних
Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,-
Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,
Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу,
Рану криваву свою не забувши руками закрити,-
Страшно дивитись на це, соромно бачить очам
Тіло старе без одежі! А от юнакові — все личить,
Поки ще днів молодих не осипається цвіт.
Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він —
Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.
Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,
В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.
Тіртей, один із найвідоміших давньогрецьких поетів, висловлює в цьому вірші ідеї патріотизму, мужності та самопожертви. Основна тема твору — героїзм і готовність боронити батьківщину ціною власного життя. Поет закликає до єдності, стійкості та бойового духу, водночас зображаючи жах і сором, що очікують тих, хто уникає обов’язку перед своєю країною.
Перша частина вірша висловлює основну думку: померти за рідну землю — це не просто героїчний акт, а найвища форма людської доблесті. Така смерть має глибокий моральний сенс і високо цінується суспільством. Водночас автор протиставляє героїчну смерть ганьбі вигнання. Тіртей показує, наскільки нестерпним є життя вигнанця, змушеного покидати рідну землю й блукати у світі в приниженні та стражданнях.
Поет зображує, як важко втікачеві знаходити підтримку чи повагу. Він стає об’єктом зневаги й жалю, що супроводжують його все життя. Це не лише особиста трагедія, а й ганьба для всього роду. Таким чином, у творі підкреслюється моральна відповідальність кожного за свою землю, адже втеча та уникнення боротьби мають далекосяжні негативні наслідки.
Друга частина вірша присвячена заклику до молодих чоловіків боронити країну й залишатися міцними у рядах. Тіртей описує молодого воїна як приклад мужності й краси. Героїчна смерть юнака у розквіті сил сприймається як символ гідності й натхнення для інших. Особливо яскраво звучить думка, що така смерть не лише зберігає честь воїна, але й увіковічнює його у пам’яті людей.
Важливим аспектом вірша є зображення ролі старших поколінь у бою. Тіртей підкреслює, що покинути літніх людей у бою є особливим соромом. Старий воїн, який загинув, не заслуговує на ганьбу, але молоді, які дозволили йому впасти першими, несуть на собі тягар сорому.
Хоча вірш був написаний у давнину, його ідеї залишаються актуальними. Він є закликом до відповідальності, боротьби за свободу й готовності жертвувати власними інтересами заради спільного блага. Ці цінності важливі й сьогодні, особливо у контексті захисту рідної землі та боротьби за незалежність.
Вірш «Добре вмирати тому» Тіртея є класичним прикладом літератури, що закликає до героїзму й патріотизму. Автор майстерно передає атмосферу бойового духу, підкреслюючи, що честь і доблесть є невід’ємними чеснотами справжнього громадянина. Твір надихає на усвідомлення важливості захисту рідної землі, навіть ціною власного життя.