В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі…
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
Вірш «Балада про соняшник» Івана Драча – титульний приклад творчості письменника. Важко знайти інакший твір, який би краще описав творчі здобутки та неймовірний талант Драча в написанні ліричних та дуже близьких кожному митцеві історій. Цим твором автор роздумує над великою роллю творця в житті людей, а саме над тим, що він має приносити в цей світ. Автор переконаний в тому, що лиш прагненням та творінням має жити той, хто творить поезію.
Разом з тим, він не має відходити від свого національного коріння, послуговуючись в своїй творчості народними мотивами й роблячи свої сюжети близькими кожному читачеві. Оглядаючи весь твір загалом, можна сказати, що автор через його призму намагається віднайти, в чому полягає джерело творчості.
Через сюрреалістичні образи, поєднання неможливого, автор відтворює картину, яка тільки на перший погляд схожа на оксиморон. Через образ соняшника, як олюдненої рослини, він намагається показати частково власний шлях, як творця. В соняшник автор вкладає всі свої мрії та своє уявлення про те, який має мати вигляд справжній митець в майбутньому. А на момент подій твору – це лиш бешкетливий, веселий та життєрадісний хлопчик, що живе своїм життям.
Образи твору дуже неординарні. Окрім хлопчика-соняшника важливе місце займає Сонце. В ньому відображається натхнення, що дає сили рослинам зростати, а людині поштовх до створення чогось прекрасного. Автор змальовує його в червоній сорочці, що їде на велосипеді.
Він намагається показати образи реального сільського життя, яке йому довелось бачити, поєднуючи його з власними естетичними та філософськими уявленнями про світ та творчість. Це твір, на який неможливо дивитись прямо, сприймати його однозначно – при прочитанні кожен має використовувати фантазію та власне сприйняття світу, щоб зрозуміти для себе, що хотів сказати автор.