Навчання у школі – це велика частина життя кожної людини. Це період, коли відбувається становлення особистості, дорослішання, коли людина дізнається, що таке дружба і знаходить справжніх друзів, з якими потім може й все життя підтримувати зв’язок. А скільки історій кумедних, щирих, цікавих, щемливих можна розповісти про навчання в школі.
Мабуть, кожному є що згадати про школу та вчителів, з якими було прожито кращі роки юності. Коли маленькі школярі завершують навчання у першому класі, хтось обов’язково розповідає вірш для першої вчительки перед літніми канікулами (коли зазвичай влаштовують «останній дзвоник»). І це справжня честь для першокласника, якому доручили таку відповідальну і хорошу справу.
Звичайно, для найменших дітлахів найкраще підходять короткі вірші про школу, які легко вивчити і розказати, не збиваючись. Але колись вони виростуть і будуть зовсім дорослими, тому вчитимуть вже вірші для старшокласників, які суттєво відрізнятимуться від тих, які були на початку навчання у школі.
Але підготовка до школи зазвичай починається значно раніше, ніж малюк йде у перший клас, тому для дошкільнят також є невеличкі поетичні твори. Дехто саме з них і дізнається про існування такого навчального закладу як школа і про те, що саме там роблять учні.
Найцікавішими і найулюбленішими поетичними творами для дітей стають зазвичай смішні віршики. Вони і веселять, і розважають, і чомусь корисному водночас навчають. А якщо часто читати маленьким учням вірші про початкову школу, то й навчання їм буде зрозумілішим і цікавішим.
А якщо комусь із молодших школярів раптом захочеться самостійно скласти віршик про рідну школу, то це буде великим досягненням для всіх – і для самої дитини, і для вчителів, і для батьків. І зовсім не матиме значення, наскільки правильно той віршик буде складено у поетичному сенсі, бо головне, що дитина захотіла так проявити свої почуття, а значить, у школі вона почувається добре.
Діти, які навчаються у третьому класі, вже багато чого знають і вміють, у них вже є друзі, вони звикли до колективу і з задоволенням беруть участь у різноманітних видах шкільної самодіяльності. Наприклад, на святкових шкільних концертах розповідають віршики про школу, співають пісні чи танцюють.
Такі діти вже не схожі на розгублених «пташенят», за кожним кроком яких потрібно слідкувати, але й назвати їх зовсім самостійними ще теж не можна. А от що стосується поезії, то вона все ще має бути простою, але вже не такою коротенькою, як раніше.
Учням у четвертому класі вже по 9-10 років, а це вже майбутні підлітки, тому звичайні дитячі віршики про школу їх вже й не дуже можуть зацікавити, а от сучасні твори сподобатись можуть, особливо, якщо це не просто вірші, а тексти пісень. Звісно, артисти про школу співають рідко, але й такі випадки трапляються.
Загалом у такому віці у школярів вже багато різних інтересів і захоплень, і якщо у когось проявиться особлива любов до поезії, то це однозначно матиме позитивний вплив на розвиток особистості у майбутньому. Дітям дуже пощастить, якщо їх вчителька чи вчитель літератури зможе надихнути їх хоча б на читання поезії просто так – для себе, а не лише у рамках шкільної програми.
Починається перехід до підліткового віку – у когось повільніше, у когось швидше, але це той непростий процес, який доведеться пережити усім. І поезія, варто зазначити, може дуже допомогти у цей період, бо у ній можна знайти і відповіді на питання, які виникають (особливо філософського характеру), і співзвучні емоції, які автор теж переживав, та й просто відчути красу поетичного слова.
Більш зрозумілими стають у цьому віці вірші, які призначені для дорослих (але тільки їх невелика частина). І в той же час п’ятикласник, у якого є здібності до поезій, може й сам скласти вірш про школу до сліз, виразивши у ньому всі свої емоції та переживання, пов’язані зі шкільним життям.
І коли якась доросла людина читатиме шкільну поезію чи вірші, присвячені школі, вона точно пригадає свої шкільні роки і, можливо, зануриться у приємне відчуття ностальгії і згадає свою юність.